«АмаТеа» — з ароматом чаю

45














Зазвичай про літо в театральному сенсі говорять «мертвий сезон». Але кінець червня таким назвати аж ніяк іще не можна. На підтвердження візьмемо хоч би й чергову прем’єру від молодіжного драматичного театру «АмаТеа» за п’єсами Теннессі Уільямса. Вистава відбулася нібито «на сцені», але насправді – у надрах Чернігівського художнього музею імені Г. Галагана. 


Це було так. Ступаю тихо. Приємний молодий чоловік, неначе в образі духа театру, супроводжує мене від зовнішніх дверей до маленького таємничого підвалу. Глядачів небагато, але відчувається певна культурна однорідність, навіть емоційна взаємоввічливість, спільна допитливість у мистецькому напрямі. Без помпезності, камерно, навіть інтимно розпочалася вистава «Трилогія». Три мініатюрні історії мені здалися чисто, без фальші взятим акордом, чи, швидше, послідовністю, як арпеджіо в соль-мінорі.

Глибокий американський драматург Теннессі Уільямс колись розповів (а нам проінтерпретували молоді режисер та актори) історію про письменника й шанувальницю. Ні, про примхи літературного визнання і забуття, чи то про стосунки пам’яті й особистості. Дует акторів Ольги Головач та Олександра Бруєва виглядав досить органічно. Друга історія здалася менш реалістичною, але не менш проникливою. Володарка маленької крамнички в дуже сірому та страшенно нудному містечку намагається захистити себе від посередності… батальйонами петуній. Раптом невідомий молодий чоловік (образ вдало втілений Олексієм Фурсенком) рішуче вдирається на її подвір’я, ламає квіти, але, виявляється, мета у нього світла: достукатися до ще живої душі. Дороті Сімпл отримала шанс на інше життя, хоча полісмен їй цього ой як не радив… Третя драматична мініатюра, на перший погляд, створена у стилі «альтернативної історії», та розповідає глядачеві про зовсім інше. Дві леді мають неабиякий культурний скарб: лист, написаний рукою самого поета Байрона. Час від часу до них заходять туристи, щоби по-обивательському сказати «ми бачили…» Для молодої леді Аріадни де Пуатвен (дуже виразно зіграної Юлією Сокоцькою) прийнятна іронічно-гротескна позиція до листа, до відвідувачів, навіть до власної матері. Спочатку глядачеві видається смішним і штучним пафос удови де Пуатвен, проте в останньому епізоді саме вона ламає ходульність оповіді, одухотворяє власною сердечною тугою лист, новим хвилюванням долає час, просто на очах стає молодою, прекрасною, люблячою жінкою. Трагікомічно розв’язано сюжет: один із відвідувачів заснув під час сповіді, а потім легковажно та образливо для господинь проміняв володіння приватною таємницею про невідомий роман Байрона на масове видовище.

Так, акторам і режисерові вдалося цього разу лаконічною театральною поетикою створити полісемантичні образи, які донесли ідеї Уільямса до небайдужих чернігівців. І все це таке непросте художнє життя у «Трилогії» було об’єднано чудовим музичним супроводом, над яким працював звукорежисер Максим Обитоцький

Після вистави виникло природне бажання познайомити читачів «Деснянської правди» з цим творчим колективом, на декілька хвилин «зазирнути за лаштунки». Ми звернулися до пані Олени Росстальної, котра є художнім керівником театру, і вона люб’язно погодилася на розмову.

— Пані Олено, розкажіть, будь ласка, про історію вашого театру, як він народився і якими були його перші кроки?

— Молодіжний драматичний театр «АмаТеа» утворився 2006 року. Ми почали працювати як студентський театр, до складу котрого ввійшли студенти новоутвореного тоді філологічного факультету Чернігівського національного педагогічного університету. Перші вистави, як годиться, мали камерний характер, були презентовані у звичайних аудиторіях. Чесно кажучи, тоді й не думали, що вийдемо на справжню сцену. Все змінила вистава «Вічність та ще один день» за п’єсою М. Павича. Коли почали працювати над нею, зрозуміли, що аудиторією не обійтися, потрібні сцена, справжні декорації та інші театральні принади. Після успішного показу на сцені обласного театру ляльок і виступу на фестивалі «Драбина» у Львові (гран-прі не отримали, проте побачили, яким різним може бути театральний рух молоді, й надихнулися на серйозну роботу) почали працювати вдвічі наполегливіше. Згодом до нас приєдналися молоді люди з інших навчальних закладів, тому суто «філологічну» природу театр втратив. Нині переважна більшість акторів «АмаТеа» – студенти та молоді люди, котрі працюють у різних сферах, проте об’єднує їх любов до театру.

— Який символізм приховується у назві театру, коли вона виникла і в чиїй світлій голові народилася графічна версія?

— Назва театру виникла доволі спонтанно, коли треба було її позначити на афіші першої вистави. Це абревіатура словосполучення «Аматорський театр», проте за рахунок збігу другого компонента з англійським словом «чай» («tea») з’явилася ідея обіграти це графічно у логотипі. Ідею цю реалізував наш неперевершений режисер по звуку, світлу та автор кількох афіш Максим Обитоцький.

— Як ви шукали і творили власний стиль, власне бачення класичних та сучасних драматичних текстів?

— Від початку театр мав двох керівників і режисерів – Олену Росстальну та Оксану Шкурат. Разом ми створили чотири чудові вистави. Кілька років тому Оксана переїхала жити до іншої країни, відтак керую всім надалі самостійно. Мені допомагають старші студійці, адже багато хто з них займається в театрі 5 років і довше.

— У розвиткові театру є момент ротації складу акторів. Як це у вас відбувається?

Зрозуміло, що багато молодих людей, котрі грали в театрі у студентстві, залишають «АмаТеа» після випуску – життя вносить свої корективи, тому щороку восени ми запрошуємо на кастинг усіх бажаючих. Зазвичай приходять 10-15 осіб, яким ми пропонуємо «курс молодого бійця» (базові заняття зі сценічного мовлення, сценічного руху, хореографії). Переважна більшість сходить із дистанції з різних причин, проте щоразу залишаються двоє чи троє людей, що приєднуються до нашого театру.

«АмаТеа» — з ароматом чаю

З «АмаТеа» пов’язана значна частина їхнього життя, адже ми маємо доволі напружений графік репетицій та занять. Роботу над виставами поєднуємо з обов’язковими заняттями зі сценічного мовлення, сценічного руху, хореографії (з нами працює чудовий хореограф Світлана Ліхтина) тощо. За рік випускаємо 2-3 повноцінні вистави. У 2013-му ми започаткували новий театральний проект, орієнтований на дитячу аудиторію, – «Казки зі старої валізи».

— Репертуар театру «АмаТеа» підбирається під два десятки п’єс. Що саме мотивує вас до вибору твору того чи іншого драматурга, чи є особливо теплі «стосунки» з певними текстами?

У репертуарі театру вистави за творами авторів світової літератури (М. Павича, С. Мрожека, О. Уайльда, Ж. Ануя, Ю. Місіми). Вибір матеріалу зумовлений моїм читацьким досвідом і фахом. Вже понад десять років я викладаю світову літературу в ЧНПУ, маю науковий ступінь кандидата філологічних наук за спеціальністю «література зарубіжних країн». Я завжди вибираю твори, які будуть цікаві для моїх акторів та аудиторії, звичайно, враховую амплуа акторів. Це непрості твори, над нами треба думати. Значна частина роботи над виставою припадає на «застільний період» – розбір тексту. Я завжди готую серію тренінгів, що допомагають «поринути» в атмосферу майбутньої вистави. Ми ретельно розбираємо образи героїв, аналізуємо твір. Тільки потім починаємо репетиції на сцені.

— Чому цього разу вибір припав на Теннессі Уільямса? У чому ви бачите специфіку роботи над цією виставою?

— Мабуть, як у кожного режисера, у мене є «творча валіза», куди потрапляють твори, котрі я мрію поставити на сцені, але, за певних причин, не можу зробити це саме зараз. Донедавна в тій валізі були й одноактні п’єси одного з моїх улюблених драматургів Теннессі Уільямса. Проте коли нам випала нагода підготувати театральний проект для художнього музею в рамках проекту «Ніч у музеї», мій вибір припав саме на ці п’єси — частково через специфіку простору (цокольний поверх музею, камерне, закрите приміщення), який ідеально доповнював ідею вистави.

Вистава «Трилогія» дуже особлива для мене. По-перше, ми працювали в нових умовах за відсутності сцени, межі між акторами і глядачами практично немає й вистава розрахована на обмежене коло глядачів (30-40). По-друге, матеріал дуже особливий. Твори одночасно іронічні і трагічні, герої переживають межові ситуації, відчуваючи одночасне бажання вирватися зі свого буденного, нудного життя і страх полишити звичне існування. Я задоволена роботою своїх студійців. Дуже приємно, що вистава сподобалася глядачам.

— Класичне фінальне запитання нас не обмине: які гастролі планує колектив, які окремі п’єси та цілісні проекти незабаром побачить чернігівський глядач?

Театр «АмаТеа» продовжує активно творити навіть улітку. Ми вже розпочали роботу над новою виставою, презентувати котру, сподіваюся, зможемо восени. До кінця літа глядачі побачать три нові вистави проекту «Казки зі старої валізи». Кілька постановок минулих років подані до участі в міжнародних театральних фестивалях.

Вистава скінчилася. Скінчилася і наша коротка розмова з режисером Оленою Росстальною про театральне життя. Проте з моєї естетичної пам’яті все не йде один із багатьох образів – біблійних алюзій, якими, поруч із іншими, наповнено драматичний контекст: стара, але дуже потужна слива мала бути орієнтиром для Дороті Сімпл на шляху до свободи. Таким символом у першій біблійній книзі, книзі Буття, є дерево життя. У п’єсі героїні відомо, що його коріння так прагне піднести крону до світла, що навіть каміння ламає. Маємо нагоду в новому театральному сезоні переконатися у справедливості сподівань, що чернігівська театральна публіка зламає певні стереотипи про те, що в нашому місті мало інтелектуальних видовищ. Публіка, яка шукає новизни стилю, складних сенсожиттєвих колізій і готова творчо, інтелектуально, емоційно співпрацювати з мистецьки потужним молодіжним драматичним театром «АмаТеа», завжди отримає бажане. Співпрацювати, щоби народжувати розумні та красиві, добрі й вічні сенси на шляху до нових самих себе. Мені здається, що вже настав час любити театр не задля розваги, а для очищення особистості, для кроку назустріч справжнім цінностям.

Марічка Кульбаба

По материалам: Хвиля Десни

Новости по теме 4 Августа 2013 14:11 Зелена сцена : театр виступає за будь-якої погоди 6 Февраля 2013 16:22 Ольга Мелашенко: «Театром нужно заболеть!» 23 Марта 2012 13:15 Черниговский педуниверситет принял Всеукраинский театральный фестиваль (фото)

По материалам http://www.gorod.cn.ua/

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий