Політична воля і технічні можливості в Україні є, але поки тільки для заборон

0














Заблокувати чуже простіше, ніж створити більше свого, якісного та доступного.

Соціальна мережа Facebook розділилася на прихильників і противників заборони в Україні соцмереж російського походження «ВКонтакте», «Однокласники» та пошукового сервісу «Яндекс». Сторони-антагоністи вже побачили, хто з радістю, хто з сумом: це все вже почало блокуватися українськими Інтернет-провайдерами.

Пікантність ситуації і в цілому особливість моменту полягають у тому, що держава не надає громадянам послуги інтернету. З радіо і телебаченням трошки ясніше. Є ще проводове радіо на три програми, бюджетне телебачення, а українець, який має телевізор, може безкоштовно на звичайну «дідівську» антену приймати якесь мінімальне кількість каналів. Хто хоче більше того забезпечить провайдер — на ринку зараз скрізь конкурують. Зате з інтернетом не так: за нього треба платити, поставки послуг забезпечують великі і малі приватні компанії.

Що означає: почавши заздалегідь, фактично за добу після оприлюднення президентського рішення, блокувати доступ до російських мереж, недержавні установи спростували твердження голови Інтернет-асоціації України Олександра Федієнко. По-перше, він погодився з необхідністю виконувати президентський указ, але тільки тоді, коли він вступить в силу, не раніше. По-друге, дав на цей процес два роки і один мільярд доларів США. Причому з державної скарбниці, де, як відомо, немає навіть на підвищення пенсій та інших соціальних виплат. Слід зазначити – зачистка інтернет-простору почалася менш ніж через добу після того, як пролунав цей експертний висновок. Спростувавши обидві тези.

Отже, можемо, коли захочемо. Зараз не варто в черговий раз починати дискусію про те, добре чи погано – боротися з інтернетом в країні, яка декларує свободу слова, виступає за вільний доступ до інформації та обмін нею. Важливіше зрозуміти іншого. Після цього позбавленим сенсу є будь-яка розмова про те, що в Україні хтось чогось не може домогтися, наші влади не мають можливостей проводити реформи, перемагати корупцію, перемагати в боротьбі з навалою львівського сміття тощо.

Ми з вами можемо багато чого не знати. Може бути, влада знайшли механізми натиснути на приватні компанії, додатково залякати, щоб вони не просто почали виконувати їх рішення, а ще й за свій рахунок і достроково, з випередженням графіка. Також, припустимо, бізнес раптом наситився патріотизмом, вступивши в боротьбу з російським впливом. Однак насправді все значно простіше. Влади в особі глави держави і РНБО знайшли волю прийняти саме таке рішення, нехай воно комусь вважається запізнілим, комусь суперечливим. А технічні можливості – так, виявляється, заблокувати чуже простіше, ніж створити більше свого, якісного та доступного. Для цього потрібні мінімальні кошти. Як кажуть, ламати – не будувати.

Чого хочеться далі? Політичної волі і технічних можливостей для того, щоб на територіях, наближених до ОРДЛО, не мовили російські і сепаратистські телеканали замість українських. Навіть разом не треба, тому що високоякісна ворожа пропаганда все одно гірше, ніж не дуже поки вчинене, нехай пафосне, але все ж проукраїнське. Також не вистачає волі і можливостей давати «зелене світло» створенню великих розгалужених мереж магазинів, кінотеатрів і навіть банально довести до розуму те, що ми знаємо як «будинку культури». Зрештою, інтернет є дійсно сильним засобом впливу на уми і серця, але не в країні, де за межами столиці та великих міст з мережами починаються проблеми. А в переважній більшості сіл вони недоступні, на відміну від інших засобів доносити шкідливу для збентежених українців інформацію. І перераховане – лише мізер того, для реалізації чого не потрібно нічого, окрім бажання.

Facenews

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий