В чому історична відповідальність Німеччини перед Україною?

За день до приїзду в Берлін Петра Порошенка депутати бундестагу обговорювали проект резолюції про історичну відповідальність Німеччини перед Україною. Але мова йшла не тільки про минуле.В п’ятницю, 19 травня, за день до приїзду українського президента Петра Порошенка на зустріч з канцлером ФРН Ангелою Меркель (Angela Merkel), в німецькому бундестазі пройшли дебати за проектом резолюції фракції партії «Союз-90″/»зелені» «Історична відповідальність Німеччини перед Україною».

У цьому документі мова йде головним чином про злочини, скоєні нацистами під час Другої світової війни на території тоді радянської України, про систематичне знищення українських євреїв, про масові розстріли, про Бабин Яр, але також і про українських колабораціоністів, про Степана Бандеру. Виступали в дебатах депутати однак говорили не тільки про історичну відповідальність Німеччини та минулого України.

Багато знають в Німеччині про Україну?

Деякі з виступаючих депутатів звертали увагу на серйозні недоліки у сприйнятті України в Німеччині. На думку Ганса-Петера Уля (Hans-Peter Uhl) з фракції ХДС/ХСС, наприклад, багато німці як і раніше ставляться до цієї країни як до частини якоїсь спільності — того, що раніше було Радянським Союзом. І це заважає їм сприймати Україну, відзначив він, як суверенна держава з власною історією, своєю мовою, своїми традиціями і звичаями, а також населенням, орієнтованим на Європу.

«Що ми знаємо в Німеччині, — питав Уль, — про масові арешти і розстріли українських письменників, публіцистів, діячів культури в 20-е і 30-е роки, про так зване «розстріляне ренесанс», про голодомор, про репресії проти українських дисидентів у 60-ті, про студентської революції в жовтні 1990-го?»

З ним згоден соціал-демократ Фріц Фельгентрой (Fritz Felgentreu). Він вважає, що багатьом німцям, як і раніше важко ставиться до України — на тлі того місця, яке в їх колективній свідомості займає Росія — як до самостійної європейської держави з власною ідентичністю та історією.

На приводу у російської пропаганди

Такою ситуацією, з точки зору Марилуизы Бек (Marieluise Beck) з фракції «зелених», активно користується Росія. «Кремлівська пропаганда сьогодні систематично створює враження, що німецька агресія була спрямована виключно проти Росії, — заявила вона. — Більше того, в такій інтерпретації Україна жертви тієї війни на знищення огульно переінакшується в колабораціоніста нацистів».

І коли в 2014 році, продовжувала Бек, мільйони українців вийшли на вулиці, вимагаючи свободи і незалежності, російська пропаганда стверджувала, що за всім цим стоять бандерівці, фашисти та антисеміти. «І, на жаль, — пожалілася депутат від «зелених», — такі інсинуації впали і у нас на благодатний грунт».

Марілуїза Бек відноситься до числа тих депутатів бундестагу, які в російсько-українському конфлікті однозначно стоять на боці Києва. Вона вважає, що Німеччина і з почуття історичної відповідальності просто зобов’язана підтримати Україну в її прагненні до свободи і гідності». Історичне тягар щодо Росії, за її словами, теж є, але розігрувати одне проти іншого Бек вважає неприпустимим, а тим більше — перетворювати Україну та інші, як вона висловилася, «проміжні» країни у предмет торгу на переговорах Берліна з Москвою.

Говорячи про «благодатному грунті», Бек, можливо, мала на увазі і німецьких посткомуністів. Так, Андрій Хунко (Andrej Hunko) з фракції Лівої партії, виступаючи в бундестазі, майже слово в слово повторив тези російських властей про розширення НАТО на схід, про «нав’язування» Україні угоди про асоціацію з ЄС, про антиконституційний, з його точки зору, переворот у Києві в лютому 2014 року і ролі в ньому правоекстремістських сил і шанувальників бандерівців.

Критика указу Порошенко

Андрій Хунко різко критично оцінив указ президента Порошенка про заборону на території України російських інтернет-сервісів «Яндекс» і Mail.ru, а також соціальних мереж «В контакті» і «Однокласники». Але і представникам правлячих партій цей указ не подобається.

Так, Уте Фінк-Кремер (Ute Finckh-Krämer) з фракції соціал-демократів звернула увагу на безліч родинних зв’язків між українцями та росіянами, а тому, заявила вона, «доступ до соціальних мереж російською мовою — це не тільки питання свободи друку, але і збереження особистих і сімейних контактів».

Критично до указу Порошенко поставилися, до речі, не тільки німецькі парламентарі, але і в уряді ФРН. Висловлюючи офіційну точку зору Берліна, представник МЗС Німеччини Мартін Шефер (Martin Schäfer) заявив, що хоч і розуміє необхідність України протистояти російській дезінформації, пропаганди і гібридним заходів Кремля, але у вільного суспільства, за його висловом, є й інші можливості, не порушуючи принцип свободи друку, протидіяти фейковим новин.

Ця новина також на сайті Deutsche Welle.

Facenews

Загрузка...

Leave a Comment