Європейський підхід утилізації сміття у Чернігові не в пріоритеті

3














Чи бодай колись наблизиться Чернігів до європейських стандартів поводження зі сміттям залежить від стратегії, яку обере місцева влада та від загальноукраїнських чинників і законодавства.

Обіцяного вже років двадцять чекають

Епопея з побудовою сміттєперербного заводу в Чернігові налічує вже майже двадцятирічну історію.

Попередній міський голова Чернігова Олександр Соколов основний акцент своєї передвиборної агітації кілька кампаній підряд робив на будівництві сміттєпереробного заводу.

За попередні десятиліття не один раз чернігівською владою декларувалися наміри здійснити обіцянку мера. Називалися іноземні кампанії, які, ніби, погодилися вирішити питання зі сміттям.

Так, ще у 2005 році повідомлялося, що в ході зустрічі міського голови Олександра Соколова з керівництвом компанії «Україна-Австрія» досягнуто домовленості про будівництво в Чернігові сміттєпереробного заводу.

Вже тоді головним передумовою втілення проекту в життя була необхідність привчити городян до роздільного збирання сміття. Для цього з бюджету розвитку планували виділити кошти на спеціальні контейнери, які встановлюватимуться перед під’їздами будинків окремо для харчових відходів і для всіх інших.

Попри голосні обіцянки, цей проект так і залишився на папері.

А у 2012 році тодішній мер Олександр Соколов знову обіцяв побудувати завод за кредит від Світового банку. Орієнтовна вартість проекту мала скласти 40-50 мільйонів доларів.

Міська рада виділяла навіть кошти на розробка бізнес-плану щодо будівництва сміттєпереробного заводу у Чернігові, але він теж не був реалізований.

У передвиборчих обіцянках нинішнього міського голови Владислава Атрошенка також звучала тема вирішенню проблеми сміття через залучення інвестора та побудови сміттєпереробного заводу. І справді, наприкінці 2015 р. на сайті міськради з’єднання явилося оголошення про пошук інвестора для побудови заводу: «Одним із пріоритетних завдань роботи Чернігівського міського голови Владислава Атрошенка є побудова сміттєпереробного заводу на території полігону у мікрорайоні Масани», — заявлялося в оголошенні.

Ця об’ява «висить» і сьогодні на сайті ради. За цею годину від нового голови пролунало вже кілька анонсів про потенційних інвесторів.

Головний претендент на реалізацію проекту – польська кампанія АТ «Цегельски», з якою вже понад рік ведуться перемовини. Як запевняють чернігівську бік під час зустрічей поляки, технологія переробки, за якою вони працюють, не передбачає попереднього сортування сміття. Натомість воно подрібнюється і нагрівається в спеціальних бойлерах, порожнини між подвійними стінками яких заповнюються розігрітою до 120°С пара. У результаті цього вбиваються всі мікроорганізми, сміття випаровує приблизно 60% вологи і зменшується за обсягом. Воно стерилізується і втрачає сморід, а також розділяється (навіть металеві предмети очіщаються від фарби).

Далі, в іншому цеху, йде сортування отріманої маси. На виході отримується 8 субстанцій розділеного сміття, які вже є вторинною сировиною. Таким чином, продуктом стає близько 95% утилізованого. Зокрема, скло, метал і пластик можуть пропонуватися на спеціальні заводи, а біомаса – можуть застосовуватися як паливо.

У тієї ж годину, на останній сесії Чернігівської міської ради у серпні 2017 року з міського бюджету було погоджено виділення 10 мільйонів гривень на виготовлення проектної документації на будівництво сміттєпереробного заводу.

У зв’язку з цим міський голова Владислав Атрошенко давши розпорядження управлінню ЖКГ написати чіткий план-графік заходів по будівництву сміттєпереробного заводу. Як зазначив міський голова «в пріоритеті пошуки проектної організації світового рівня, ім’я якої стане своєрідною гарантією для інвестора, готового вкласти до 35 мільйонів євро в будівництво заводу».

 Мер Чернігова: сортування місту не потрібне

 У нинішнього міського голови Чернігова своє бачення вирішення проблеми зі сміттям. Владислав Атрошенко переконаний, що чернігівці не здані сортувати сміття, тому необхідно будувати сміттєпереробний завод, який би працював з несортованим сміттям.

«Проект майбутнього сміттєпереробного заводу повинен бути без обов’язкової вимоги про сортування сміття, — впевнений міський голова. – Щодо технології переробки відходів – обмежувати не хочу, головне — аби не було сортування».

Згідно з вимогами, які голосові переробники, населення винне відсортовувати сміття, як мінімум, на 85%.

«Ми витратимо купу грошей на облаштування майданчиків, на контейнери — і не зможемо досягти 85%, — пояснює Владислав Атрошенко. – Це буде марна робота: приміром, буде 70%, а таке сміття не вважається сортованим».

Заходів наголошує на тому, що необхідно вирішувати проблему не лише сміття, яке сьогодні збирається вмісті, але гостро стоїть питання з утилізації вже існуючих твердих побутових відходів на міському сміттєзвалищі неподалік мікрорайону Масани, яке давно вже переповнене.

 Сортування — європейська вимога, яку зобов’язаннями язалася виконувати Україна

Якщо у словах Атрошенка і можна побачити певну логіку, то вона суперечить світовим та європейськім стандартам поводження з побутовими відходами.

Директиви ЄС – 1999/31/ЄС та 2008/98/ЄС, які врегульовують поводження зі сміттям у країнах Європи, надають чітку послідовність дій, які необхідно виконувати із відходами, класифікують сміття, надавати стратегічну мету скоротити кількість відходів, які вивозять на полігони.

Відповідно до європейських норм, придатні для повторного використання відходи повинні відправлятися на відповідні підприємства, безпечні -відвозитися на полігони ТПВ, а з небезпечними проводитимуться необхідні для знешкодження операції. При цьому на звичайні сміттєзвалища не мають потрапляти відходи, які розкладаються біологічним шляхом (норма Директиви ЄС 1999/31/ЄС).

Чинній Закон України «Про відходи» не має переліку та послідовності операцій із сміттям. За таких умів доданий 2012 року пункт до статті 32 цього Закону набуває декларативного характеру.

Більше того, годину, коли сортування сміття має стати обов’язковою нормою, невпинно наближається. З 1 січня 2018 року Україна зобов’язаннями язалася сортувати все сміття за видами матеріалів, а також розділяти його на придатне для повторного використання, для захоронення та небезпечне.

Про це йдеться у статті 32 Закону України «Про відходи», до якої був доданий відповідний пункт ще у 2012 році. Проте сьогодні всі розуміють, що Україна не готова до впровадження цієї норми, тому наразі у Верховній Раді зареєстровано шість законопроектів про сферу побутових відходів. У контексті утилізації та захоронення сміття найбільш цікавими є законопроекти 4028, 4838 і 6602, які, зокрема пропонують відтермінувати норму про заборону поховання неутилізованих побутових відходів з 1 січня 2018 року до 1 січня 2025 року.

У тієї ж годину, згідно, звіту Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства «Стан сфери поводження з побутовими відходами в Україні за 2016 рік» зазначено, що минулого року лише 5,8% усього сміття у нашій країні було утилізовано: 2,71% – спалили, а 3,09% – відправили на перероблення. Також відомство повідомляє, що торік у 575 населених пунктах впроваджували роздільний збір сміття, працював один сміттєспалювальний завод і три сміттєспалювальні установки.

Очевидно, що рано чи пізно, Україна прийде до цивілізованого поводження зі побутовими відходами, яке передбачає сортування громадянами сміття. І чим раніше і чернігівська влада почне привчати громадян до відповідального ставлення до відходів, впроваджуючи відповідні міські програми, тім швидше проблема переповнених сміттєзвалищ буде вирішена.

Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Просування реформ у регіони» за сприяння Європейського Союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ЧОЦ «Ініціатива» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий